Виставка вільно доступна для перегляду на Михайлівській площі в Києві. Тут вона експонуватиметься два місяці, після чого буде відкрита на інших локаціях міста.

Виставка на конкретних історіях людей ХХ та ХХІ століття демонструє, що криваві методи росії не змінилися. Непроговорені та незасуджені злочини комунізму обернулися для України новою війною - ми знову виборюємо свою територію, ідентичність, мову, культуру.

У відкритті взяли участь:

Ігор Кулик, директор Архіву національної пам’яті;

Олександр Ткаченко, голова Міністерства культури та інформаційної політики України;

Микита Потураєв, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики;

Максим Ярмистий, перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті;

Нана Яремич, донька Наталії Косової, директорки загальноосвітньої санаторної школи у Генічеську, яка загинула під час російського обстрілу.

Модерувала захід комунікаційниця Архіву національної пам‘яті Дарина Рогачук.

«Нерозуміння, мала поінформованість про злочини комунізму стали причинами активного розвитку рашизму нині. Ми мусимо надолужувати втрачений час. Наше завдання тепер вдвічі важче - дослідити та засудити комунізм, і рашизм», - вважає директор Архіву національної пам‘яті Ігор Кулик.

Він також додав, що основне завдання виставки закладене у її назву. «Ми не просто проводимо паралелі між комунізмом і рашизмом, ми ставимо між ними знак “дорівнює”. Адже криваві методи росії не змінилися ще з минулого століття - і це демонструють долі 13 героїв нашої експозиції».

«Сам факт важливий того, що ми сьогодні на цій площі, маючи за спинами зруйновані російські танки, які прийшли на українську землю, говоримо відкрито і за допомогою фактів доводимо, що жодної відмінності цього рашизму від комунізму не існує та про те, що ми продовжуємо нашу боротьбу. Ми обов'язково переможемо», - зазначив Міністр Олександр Ткаченко.

Своєю чергою голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв висловив переконання в тому, що сутність цього режиму антилюдська та антилюдяна, але досі не всі це розуміють: "Він може бути тільки переможений, з ним неможливо домовитися. Тільки перемогти та засудити на новому міжнародному трибуналі. Нехай він буде в Бучі або в Ірпені. Там, де ми вирішимо, там і буде. А поки вони мають знати, що як би вони не рядилися в одежі імперії, срср, кінець їх неминучий".