Радянська агресія проти Латвії почалася 14 червня 1940 року, коли радянські військові кораблі встановили морську блокаду. Наступного дня радянські силовики влаштували напад на прикордонну заставу, убивши кількох людей. 16 червня 1940 року в Москві радянський уряд висунув ультиматум, вимагаючи від Латвії сформувати новий уряд і дозволити необмеженій кількості радянських військ увійти до Латвії. Як привід було використано нібито порушення Латвією зобов'язань за Договором про взаємодопомогу. Зіткнувшись з переважаючою військовою силою, уряд Латвії піддався ультиматуму і 17 червня 1940 року вся країна була окупована радянськими військами.
Понад 25 000 радянських військовослужбовців були розміщені на військових базах на латвійській землі вже до кінця 1939 року. Починаючи з 17 червня 1940 року додаткові 90 000 радянських військ увійшли до Латвії та взяли під повний контроль її територію. У липні 1940 року радянське міністерство оборони вирішило створити Прибалтійський військовий округ, який охоплював окуповані країни Балтії. Його штаб-квартира знаходилася в Ризі. Латвія мала стати театром воєнних дій у разі збройного конфлікту з нацистською Німеччиною.